Переваги та недоліки різних видів опалення

У цій статті ми допоможемо вам розібратися які бувають види систем опалення в багатоквартирних будинках, розповімо про їхні недоліки та переваги, які прилади опалення можна ставити в кожну з них, а також проаналізуємо який тип виявиться найбільш економним. На даний момент в Україні виділяють 3 основні види опалювальних систем:

• централізоване
• автономне
• індивідуальне

Незважаючи на світову тенденцію відходу від централізованої системи опалення, в Україні більшість новобудов використовують саме її. У Києві за даними за 2019 рік понад 50% новобудов гріються від центральних тепломереж.

Принцип

Вода нагрівається в ТЕЦ (Теплоелектроцентраль) після цього передається в тепловий пункт, який розташований у підвалі будинку або окремій будівлі поряд з ним, а тільки звідти гаряча вода подається в кожну квартуіру.

Початок та кінець опалювального сезону визначаються органами місцевого самоврядування. За нормами визначено, що в будинки повинні дати тепло в обумовлений період або після того, як середньодобова температура протягом трьох днів не перевищуватиме 8 °C.

При виборі радіаторів для централізованого опалення одним із вирішальних факторів є тиск, який він витримує, для цього необхідно знати, який середній тиск буває в системі багатоквартирного будинку з різною кількістю поверхів.

Робочий тиск у багатоповерхівках:

• для будинків до 5 поверхів - 3-5 бар
• у дев'ятиповерхових будинках - 5-7 бар
• у будинках від 10 поверхів - 7-10 бар

Часто такий тип опалення виходить найдорожчим. Сума, яку сплачують мешканці у багатоквартирному будинку, залежить від наявності загального теплового лічильника в будинку та в квартирі кожного мешканця.

1. Якщо у всіх квартирах стоять лічильники. Мешканці платять за тепло, яке вони використовували у себе, після цього сума цих показників забирається від загальної кількості тепла, який використовував будинок на обігрів під'їзду та поверхів, та ділиться на всіх мешканців.
2. Якщо лічильники встановлені не у всіх квартирах. Вважається кількість тепла, яка була використана для обігріву всього будинку, ділиться на всі квартири пропорційно кв.м, після цього віднімаються показники лічильників мешканців, у яких вони встановлені і залишок розподіляють між рештою квартир.
3. Якщо в будинку немає теплолічильника. За опалення платять за тарифами, встановленими владою.

Для опалення багатоповерхових будинків прийнято рекомендувати секційні радіатори, які витримують високий тиск - алюмінієві батареї (~16 бар), біметалічні (~35 бар). Але, як видно за наведеними вище даними, тиск у системі не перевищує 10 атмосфер і самі забудовники найчастіше встановлюють у квартирах звичайні панельні радіатори з робочим тиском 10 бар.

Наша рекомендація: не обмежувати свій вибір тільки секційними приладами та вибрати радіатор до душі, що підходить до вашого дизайну, який витримує тиск від 10 бар (включно).

Автономну систему опалення найчастіше використовують, коли забудовнику вигідніше постояти свою котельню, ніж підключитися до центральної. Такі випадки бувають, коли багатоповерхівка планується в історичному районі, де не розрахована потужність системи ще на один великий об'єкт чи промислових/віддалених районах, куди далеко тягтиме теплотрасу для обігріву нового будинку. У Києві 31% новобудов гріються від власної котельні.

У випадку кришної котельні, на неї не потрібно виділяти землю, прокладати тепломагістраль і встановлювати потужні насоси, але максимальна потужність такої котельні не повинна перевищувати 5 МВт.

Якщо це житловий комплекс, що складається з великої кількості будинків, тоді котельня проектується в окремому будинку, головним її плюсом є відсутність обмежень за потужністю.

Початок та закінчення опалювального сезону визначаються спільно мешканцями будинку чи житлового комплексу. Робочий тиск у такій системі опалення ще нижчий, ніж у централізованому – тому вибір приладів опалення не обмежується 10 барами, сюди можна сміливо підбирати все, що вище за 6 атмосфер.

Тарифи за опалення визначаються окремо для кожного будинку, залежно від собівартості вироблення тепла та витрат на обслуговування системи. Узагальнивши можемо сказати, що в порівнянні з центральною тепломережею, ціна за обігрів вашої квартири буде вдвічі менша.

При індивідуальній опалювальній системі теплогенератор знаходиться безпосередньо у вашій квартирі. Джерелом, яке нагріватиме теплоносій зазвичай виступає електричний або газовий котел, зверніть увагу, що за новими правилами, газовий котел можна встановлювати в малоповерхові будинки (до 3-х поверхів), вище - електричні.

Вода із системи холодного водопостачання потрапляє в котел, деза допомогою теплообмінника (газового пальника або електричний ТЕН) нагрівається до певної, виставленої Вами температури, після чого надходить у радіатор. Після того, як необхідна температура досягається, котел відключається, поки не настане наступне зниження.

Є двоконтурні котли, які відразу працюють на опалення та гаряче водопостачання.

Тиск в індивідуальній системі опалення мінімальний (до 3 атмосфер), тому можна розглядати варіанти радіаторів, які витримують 4 бари і більше.

Вартість комунальних послуг при даній системі опалення варіюється в залежності від виду котла, утеплення будинку і вашої особистої теплолюбності. Ви самі вирішуєте, коли включити опалення або вимкнути незалежно від пори року, думки сусідів чи держави. При теплих зимах мешканці утеплених будинків користуються нагрівом мінімально.

Незважаючи на високі тарифи та повну залежність під час опалювального сезону, українські забудовники та споживачі великою мірою віддають перевагу теплоцентралі. У передмісті популярні індивідуальні системи опалення, де однозначним плюсом є ваш особистий комфорт і відповідальність за використане тепло. Автономна система також вигідно відрізняється від центральної, крім великих вкладень на обладнання власної котельні.